В селі коваль оселився.
Гарно справу знає.
Просять зробити те чи інше.
Добре заробляє.
До ковАля прийшла жінка,
Собою гарна досить.
Каже з грОшами скрутнинка,
трохи позичить просить.
А коваль ій молоточком
Як по пальцю дасть.
-Тепер будеш жіночко
Мати, що поїсть.
Замість нігтів шпарагівка
В тебе буде рости.
Зросте, ріж і на тарілку.
Що стукнув я , прости.
Ой, і жінка та зраділа
І ковАля цілувати.
Хоч грошима не вгодив він,
Та що їсти буде мати.
До коваля ж знов інша жінка,
Собою гарна досить.
Каже з грошима є скрутнинка
Трохи позичить просить.
А коваль по нігтю стук
Молотком легенько
-Нігті перцем стануть тут,
Правда він гостренький.
Гострий перець замість нігтів
В тебе буде рости.
То ж на базар, чи на тарілку…
Що стукнув я, прости.
Ой, і жінка та зраділа
І коваля цілувати.
Хоч грошима не вгодив він,
За що прожити буде мати.
Звичайно перець й шпарагівка
Не манікюр то звісно.
Та трохи вступлять красі жінки,
Як нема що їсти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: artur gladysh