моя душа знала раніше
що в самоті твоя чека
а я не знав що вже сторінку
хтось знову нову написав
не розумів чому відчув я
но зрозумів чого чекав
чого так довго не тримав я
та чужі книги не гортав
і все життя своє та долю
я знов наважився змінить
такі скрізь вже тепер устрої
що в самоті не сором жить
но я порву свої кайдани
і твої з тебе обірву
я постелю ланами маки
луну я з неба притягну
я знов розкрию важкі крила
я вийму з серця всі клинки
я подіймусь як тінь над миром
і я не здамся уві сні
віддам тобі тоді я серце
тримай його біля свого
може воно знову забьєтся
та буде знову як перо
і тяжкість вся пройде туманом
ми навідь самі не збагнем
коли на хмарі ми літаєм
не вже так буде все тепер
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023870
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: Андрій Листопад