До сирен не звикну й не боюся.

*  *  *

Третя  ночі.  Сон  роїться  майже,
щось  недавнє,  з  мирного  життя.
Донечка  стурбовано  прокаже,
–  Мамочко,  негайно  в  укриття.

До  сирен  не  звикну  й  не  боюся.
Годі!  Хай  тремтить  рашиська  тля.
До  внучаток  серцем  пригорнуся,
їх  страхи  моїй  душі  болять.

Нас  боронять  збройні  сили  славні,
і  ламають  ворогу  хребет.
Та  проблеми  є  й  небезпідставні  –
небо  не  закрите  від  ракет…
05.05.2022

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023874
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.10.2024
автор: на манжетах вишиванки