Вібраціями зоряних світів,
Тріумфом квітів, сонмом трав духмяних
Карбується в нейронах вітру спів.
Тепло садів, пташиний щебет п’яний
В краплину океану небуття…
Дух пинить велич всесвіту споруди.
Збудився Бог-творець, дух і дитя.
Здійми правічний хрест, неси між люди.
Не зрадь собі. Пітьма і бруд – світи,
Блукаючи у мареві облуди
Між купок з мінералів і води.
Як вища воля, слово мертвих збудить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023912
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2024
автор: Пісаренчиха