Нахилило листя голову в зажурі,
Запалали гори інеєм-дощем;
А у серці спокій, хоч птахи похмурі,
Хоч життя обвито темряви плющем.
Загорілись краплі на пожовклім листі
І колише вітер почорнілий ліс;
А у серці спокій, хоч гірке намисто
Гронами калини терпне замість сліз.
Вже й осінній вітер наближає зиму
І димлять тумани білим молоком;
А у серці спокій й тугу незлічиму
Розбавляє пара тихо над ставком.
Хай громи лунають, луплять блискавиці
Хай журба виходить високо в зеніт!
Роздробився всесвіт на пусті дрібниці —
Буде в серці спокій і пахучий цвіт!
4, 7 жовтня 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023928
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2024
автор: Ruslantsio