Над прірвою стоїш ти нерухомо,
Настільки небезпечна грань, відомо,
Від страху вся тремтиш... як і потрібно,
Щоб добре пам'ятати тінь і світло.
Секунди й забуття... то як повіриш?
А зараз щось змінилося хоч трішки?
Та дихай же повільно, все позаду,
Тож бачила себе, ось тут, вчорашню.
Примара геть пішла... й десь у безодні,
Відколи їй заглянула ти в очі,
Життя, це найдорожчий дар... і тризна,
Між небом і землею путь відкрита...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023961
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2024
автор: liza Bird