Все це – я… балада

       

Горілиць...  на  світа  краї  –
Піді  мною  вся  земля;
Те  і  се  в  собі  єднаю  –
Зорі  всі,  це  теж  бо  я...
Незвичайне  і  величне  –
Недосяжне,  як  і  Бог;
Та  не  менш  від  того  звичне,
Як  єство,  або  ж  удвох...

Простягаю  руки  вгору,
Будь  яку  беру  зорю  –
Мерехтливу,  чи  прозору,
З  серцем  в  ній  тепер  горю.
Світ  широкий,  світ  коханий  –
Ненаглядний,  мовчазний;
Так  жаданий  і  принадний,
І  таємний  і  простий...

Скільки  ж  дум  в  Тобі  і  правди,
Та  задумок  і  здійснень?
Й  живемо  Тобі  заради,
Ти  ж  бо  серця  Верховень.
Духом  злитися  з  Тобою,
Серцем  в  якісній  Красі
Світла  –  ствердженням  двобою
Протилежних  полюсів:
Добре  з  зла,  як  щастя  з  болю  –
Є  солодке,  є  гірке...
Як  і  ненависть  з  Любов’ю  –
Все  це  я...  вода  зі  скель...

Все  в  мені...
з  Небес  й  Землі...

В’ячеслав  Шикалович
20.02.2005г.  –  10.10.2024р.
Мелодія  на  слова  пісні:

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023984
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2024
автор: Променистий менестрель