час — це вода… вода, що тече в пісок.
хто там живе — у за́мках з води й піску?
хто там мовчить, неначе язик відсох,
наче нема зв'язку?
боляче бігти — ноги свинцеві… ртуть
неба німого манить вдалечині.
як зрозуміти: ті, що по мене йдуть, —
вбити хотять чи ні?
дихати важко — чортів пісок навкруг.
камінь на серці тисне, пече й болить.
як запитають, ворог ти нам чи друг —
матимеш тільки мить.
десь у мені ще, може, є хтось живий.
може когось врятують кінець-кінцем.
пізно тікати — схиблені йдуть на "ви",
з чорним ідуть женцем.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1023988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2024
автор: Eumenide Meuni