П. Тичина За всіх скажу переклад

За  всіх  скажу,  за  всіх  переболію,
я  кожен  час  на  звіт  іду,  на  суд.
Глибинами  не  втану,  не  змілію,
верхів'ями  розкрилено  росту.

[i]За  всех  скажу,  за  всех  переболею,
я  каждый  час  даю  отчёт  суду.
Глубинами  уже  не  обмелею,
вершинами  раскидисто  расту.[/i]

Ніколи  так  душа  ще  не  мужала!
Ніколи  так  ще  дух  не  безумів!
О  дух  ясний  —  без  яду  і  без  жала  —
давно  ти  снив?  —  а  вже  сучасний  дій

[i]Душа  ещё  так  прежде  не  мужала!
Дух  никогда  так  прежде  не  шалел!
О,  ясный  дух,  без  яда  и  без  жала  –
давно  ль  мечтал?  –  уж  актуальных  дел[/i]

всього  мене  обняв,  здавив,  напружив,
і  я  встаю,  нову  вдихаю  міць.
Не  мрію,  ні,  повіки  я  розмружив  —
іронія  і  гордість  на  лиці,
іронія...

[i]поток  меня  напряг,  сдавил  в  кольце,
и  я  встаю,  вдыхаю  новой  силы.
Нет  не  мечтаю,  веки  я  раздвинул  –
ирония  и  гордость  на  лице,
ирония…[/i]

Товариство,  яке  мені  діло,
чи  я  перший  поет,  чи  останній?
Надівайте  корони  і  йдіть,
отверзайте  уста...

[i]Ну,  какое,  коллеги,  мне  дело,
кто  я  –  первый  поэт  или  крайний?
Надевайте  короны  –  и  смело
отверзайте  уста…[/i]

Товариство,  яке  мені  діло,
чи  я  пізній  предтеча,  чи  ранній?
Удавайте  пророків  і  йдіть,
отверзайте  уста...

[i]Ну,  какое,  коллеги,  мне  дело,
кто  я  –  поздний  предтеча  иль  ранний?
Наряжайтесь  в  пророков  –  и  смело
отверзайте  уста…[/i]

Там  за  мною,  за  мною,  за  мною
я  не  знаю,  там  скільки  іде!
Перед  мене  твердою  ходою
наступаючий  день.

[i]Там  за  мною,  за  мною,  за  мною,
я  не  знаю,  там  сколько  идёт!
Впереди  меня  твёрдой  стопою
новый  день  наш  грядёт.[/i]

Там  за  мною,  за  мною,  за  мною
і  від  плуга  й  від  трудних  станків.
Перед  мене  щасливеє  море,
море  голів...

[i]Там  за  мною,  за  мною,  за  мною,
от  плугов,  от  рабочих  станков.
Передо  мною  –  счастливое  море,
море  голов...[/i]

Ну  куди  ж  я  піду  після  цього,
ну  куди  ж  я  оглянусь  на  вас,
коли  сонце  пронизує  розум,
сонце  уста?

[i]Я  сверну  после  этого  разве?
иль  начну  озираться  на  вас,
если  солнцем  пронизан  и  разум
мой  и  уста?[/i]

Я  дійшов  свого  зросту  і  сили,
я  побачив  ясне  в  далині.
Товариство,  яке  мені  діло,
чи  я  перший,  чи  ні?  

[i]Я  окреп,  возмужал,  мыслю  зрело,
Я  увидел  вдали  ясный  свет,
Ну,  какое,  коллеги,  мне  дело,
первый  я,  или  нет?[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024007
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 10.10.2024
автор: Радiус24