Сповідь на задвірки упаде,
йди, послухай те, що наболіло.
Янголя зробилося бліде,
поплелося слухати несміло.
Так, маля, Земля – це не Едем,
степ шматують люті градопади,
випалено душу геть вогнем…
Далі жити як? Хоч дай пораду.
Ми удвох зітхаєм і мовчим,
кліпаєм вологими очима…
Чуєш, лине поховання чин?
Знову смерть забрала побратима.
11.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024026
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Микола Соболь