Ми сміялись, а їм
Там було не до сміху.
Зверху падали зорі,
З них лишаючи прах.
А ми пили шампану,
Гучно граючи в карти.
І дощу не боялись,
Бо над нами був дах.
Їх було небагато,
Зовсім мало було їх.
Всі вони залишились
Назавжди молоді.
Ну а ми, ну а ми, все
Що мали – просрали.
І в потопі з лайна
Захлинулись самі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=102403
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.11.2008
автор: женя стінкі