кохання моє десь навпрочудом блукає
у просторі забутих світло-теплих днів
і Бог надію й віру з неба посилає
вселивши вогник безтурботних снів
в небесних лайт-цілунках огортає
казкова чудодійна сила тьми
щощоглу у вітрила вітер посилає
смиренний спокій де блукаєм ми
широколистий подих душу засіває
спекотним узваром з зілля в струмок
і на узліссі здійснює й добро вселяє
у таймі хайп дає нам всім урок
28.09.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький