крізь сутінки душі стікає кров'ю вічна злива
в осінню пору забарився гуркіт-передзвін
у безумовнім щасті мов п'янкі вітрила
втамовує хайп-подих мов надійний тил
спіткає долю тихо й ніжно-безсердешно
абсентом шепіт промовля гучні слова
де мила дівчина блукає дивно та безмежно
згуртуючи добро навколо срібна тьма
у сутінках душі точиться кровна чорна рана
загоїться й обійдеться без чудодійних слів
у снах-пророцтвах мов гірка забав-отрава
дарована тобою у широколистих снів-степів
прощається ожина долі у ранковім ганку
і на поріг зайде смачний душний пиріг
на долю й на добро чекатиме самого ранку
нескорено та лячно під небесно-ликий грім
у сутінках тільнистих кров у жилах закипає
від виснаженості та втоми йдуть страшні ті дні
від безперечного кохання доброта єством заграє
у сподіваннях у синергії в дощах казкової весни
07.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024038
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький