Коли настане спіла осінь,
І ніч незримо день вкраде.
Берізка скине свої коси,
Краса на землю упаде.
Не зачарує зір людський,
Навряд зупиниться хтось поряд.
Мигцем оглянуть стан стрункий,
І з жалем буде ніжний погляд.
Колись була окраса саду,
Вона це добре розуміє.
Сприймає осені цей задум.
Що тут казать? Вона старіє.
Страшить все ж думка, що старієш,
В надії прийде ще весна.
Хіба старий, як розумієш:
Це не кінець іще життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024043
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Cнежана