Замивала біду глупу чужим часом в морі слів,
Заганяла хиб-заразу чужих пліток в косий хлів.
Дзиґа-день крутивсь завзято від світанку, стало сил.
Ніч рахує результати. Править карму небосхил.
Щедрий всесвіт сипить звично по турботі повно, вщерть.
Не підсуне радість зичну, не порушить горя твердь.
Клопіт водить журбу колом, не розмінює на сміх.
Гордовитість ореолом осяває чужий гріх.
По стражданню інших ліпша, гнеться хорда під хрестом.
Не жбурляю камінь в грішних, вибудовую престол.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Пісаренчиха