Оригинал:
Из цикла "Ученик"
Есть некий час…
Тютчев.
Есть некий час — как сброшенная клажа:
Когда в себе гордыню укротим.
Час ученичества, он в жизни каждой
Торжественно-неотвратим.
Высокий час, когда, сложив оружье
К ногам указанного нам — Перстом,
Мы пурпур Воина на мех верблюжий
Сменяем на песке морском.
О этот час, на подвиг нас — как Голос
Вздымающий из своеволья дней!
О этот час, когда как спелый колос
Мы клонимся от тяжести своей.
И колос взрос, и час весёлый пробил,
И жерновов возжаждало зерно.
Закон! Закон! Ещё в земной утробе
Мной вожделенное ярмо.
Час ученичества! Но зрим и ведом
Другой нам свет, — ещё заря зажглась.
Благословен ему грядущий следом
Ты — одиночества верховный час!
15 апреля 1921
Мій український переклад:
З циклу "Учень"
Есть некий час…
Тютчев.
Година є – мов скинута поклажа:
Коли гординю скорюєм в собі.
Година для учнівства – знайде завше,
Вітать, не відвернуть її.
Вона висока: зброю ми складаєм
До ніг того, кого вказать – Персту,
Вояки пурпур на верблюда міх міняєм
Ми на морськім піску.
Година, що на подвиг нас, мов Голос,
Підводить вміє із свавілля днів!
Година ця, в яку, мов стиглий колос
Ми клонимось від тягарів своїх!
Ось колос зріс, весела ось година
І ось зерно, що жорен прагне так.
Закон! Закон! Земля ще не зродила
Мене – а бачу шлях.
Час для учнівства! Та ми бачим, знаєм
І інше світло – стрінемо зорю.
Верховна самоти година далі,
Тебе – благословлю!
15 квітня 1921
Переклад 11.10.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Валентина Ржевская