робінгуд вітру
зриває перстені шипшини
і роздає направо й наліво
верба вербує вербу
стежити за водою
де соми-сумоїсти
вовтузяться у намулі
за місце під тінню
а дівчина всі свої корені
ще тримає в собі
чекає слушного просвіту
для вкорінення
і колує печаль
по орбіті навколо неї
щонеділі проходить
в максимальнім наближенні
до серця
скоро дівчина
лишить одній із верб
печальну орбіту
припинить спроби влізтися
попелюшковою ніжкою
в інфузорію-туфельку
взує кросівки
влізе в сліди від вітру
піде за ним
02.07.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024073
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Тарас Яресько