Лікар
В реанімації «витягують» дитину,
Неначе із того світу днину,
Хвилина за хвилиною іде,
А за дверима мама доню жде!
Під вій сирен, які гудять без спину,
Встромив нам вкотре ворог ніж у спину!
Це збожеволівший сусід що жне,
Кроваву ниву, й по світові несе!
Потужний свист, не чув він вибухову хвилю,
І тілом всім своїм закрив малу дитину!
Без вікон, без дверей, в стеклі, крові палата,
Дитину на руках він ніс, як тато!
Швидкі стоять, так тихо і тривожно,
В повітрі грає лють, так моторошно!
Як роботи, всі роблять свою справу,
Бо всі вони лікують людську рану!
08. 07. 2024 ©Олена Соляник
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024083
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2024
автор: Олена Соляник