осіннє золото скотилося в стрімку безодню
порушило в узбіччі нестійку сумну струну
віддаючи порадно-бічно успіх у долонях
ледащо бачачи покірно-скорену свою луну
а місяць в небі заливається солодогірно
у дайджесті подій та stream-liteованих порід
в горах у жмені тут здається планомірно
у сумнівах гарячих мов стурбований карбід
осіннє золото зіпсоване рясно-дощами
ізмите совістю кровавих та гучних чудес
що з нами були задарма поміж віками
занурені у царство вічності і сім небес
та проникаючи в забуту часом з дуру струну
в лимані заржавіють струмені-потоки сподівань
у майбуття зайдуть душевно-буйні чуйні руни
у виплеканості надій торішньо-вартих нарікань
осіннє золото виблискує вогнем у середмісті
шукаючи в пустих падіннях створений поріг
у закодованому щасті та буття в широколисті
дарує осінь вишуканий чудодійний свій пиріг
11.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024098
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький