Буває рух стає напівдорозі
Й зневіри тіні чорнії бредуть.
Їх силуети бридкості стонозі
Для погляду ховають чисту путь.
Куди і як? Втрачається вже й віра.
Чужих поради прісні, як вода.
Слова своїх, пронзають, мов рапіра -
Повчання все ж одначе обрида!
Лиш тільки манять обрії червоні,
Там, де заграва повниться дощем...
Не треба! Не дзвоніть! Я десь не в зоні,
Я бігаю, як дурень за хрущем!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024152
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2024
автор: Шарм