Місяць звісив промені на плечі
Казкою чарує дивно зір
Наче в душу зазира, до речі
Тихе мерехтіння – шепіт мрій
Ніжить сяйвом шкіру загадково
Щемно таємниці береже
Стелить світлом стежку неозоро
Доки зранку сонце не зійде́..
Повня блисне маревом на плечі
Простели́ть блаженним думам шлях
Й я пірнаю в за́думку на вечір –
Місяцю зізнатись в почуттях..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024156
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Софія Пасічник