І танцюй так шалено, і пурхай по хаті,
і збери у собі всі бажання строкаті.
І пиши ніби це вже не будуть читати,
і розбий всі рядки на маленькі цитати,
як раніше, як з кубиків райдужна вежа.
Хай впаде і це більше тебе не бентежить.
Напиши щось безглузде тупе і банальне,
те що тягне на нуль по шкалі п'ятибальній.
Лиш живи, моя дівчинко, тут і сьогодні,
скільки слів стануть ще тобі на перешкоді,
скільки добрих думок ще точитимуть миші,
скільки ще сторінок неважливих допишуть,
скільки ще ти покажеш натхнення і силу.
Скільки буде в минулому бруду і пилу,
але далі писатимеш сонцем і серцем
і все це неодмінно когось не торкнеться.
Та зумій залишитись самою собою –
непомітно-ясною, залізно-легкою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024160
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Ася Оксамитна