ізпопеливший шарм іззадихається зусюди
з єства тріпочуть ніжні складові та сни
ти встань довкола вийди з срібла в люди
де птахогомін надихає шум зсередини струни
ізлячнодикий захід звертикалений душевно
промовить тепло злато-верхії терпкі слова
немов хайповість та чумовість позіхають забуденно
і жартома зсміється сонце та пільні дива
далекий вереск-шок й гучне тремтіння
зійде в збагненно-буйний шум струмка
скелясто-попелисто вийде як вплетіння
у затинок добра немов труна п'янка
ізпопелисто відкриває душу чан-нірвана
здебільшо-поверхом шаманить дзюдодзен
в дзвінких шанхаях та вібраціях з печаллю
зітре-сп'янить панський зап'ясток іздавен
зійшовши подихом стискає душу й груди
від стійкості лиманів кров'янить весна
з єства зійдуть сполуки мов у парні між люди
ізмайорять листи як спопеливший подих-дивина
30.10.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024165
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький