Передбачення формують твоє майбутнє,
Коли теперішнє бліде чи відсутнє,
Коли червона таблетка - просто тренд,
Коли розбитий, не те щоб вщент,
А м’ятий, жований і відсутній,
Минулий радше, а не майбутній...
На підвіконні лежить таро...
Тортила губиться у П’єро...
Каїн миє руки, довго і з милом,
Давиться старим запліснівілим сиром,
Запиває односолодовим, слухає блюз,
Купається в морі повному медуз,
Що липнуть до тіла і боляче жалять,
На березі веранда з табличкою «у нас не палять»,
За столиками жінки з білими смужками на пальцях,
П’ють дешеві вина, тонучи в курортних коханцях,
В чиїх очах відблискують рахунки їх карток,
Грає чи то легкий панк, чи то поп-рок,
Бармен не доливає, офіціант обраховує,
Кухар краде м’ясо. Та всіх влаштовує
Цей пляжно-розпечений тимчасовий рай.
Каїн виходить з води. Тепер він хлопчик Кай,
Що не бачить, точніше не хоче бачити,
Що не здатен ні любити, ні пробачити.
Він підходить до стійки, замовляє подвійний еспресо,
Випиває, дістає з-за щоки малесеньке лезо,
Проходиться ним по цим брехливим горлянкам:
Барменам, офіціантам, коханцям, коханкам...
Потім знов іде в море, вимитись від бруду ним вбитих гріхів,
Від дарма втрачених днів і років,
Від людей, що закарбувались десь під кісткою черепа...
Тіло знайдуть днів за десять, прибитим до берега...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024193
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2024
автор: Аарон Краст