троїсте кохання ятрить мені душу
у візерунках безмежна любов
немов заворожує шарм твій у думці
розпалює серце гаряче як кров
в вогні запульсуєм як срібна дзвіниця
здалека десь чутно кохану пору
в романі-обійсті гуляєм в темниці
де пристрасть чарує в безмежну добу
лише ми удвох закарбовані шаллю
вготовані подихом в щасті за мить
всміхають трембіти немов десь у далях
в шаленіїх хвилях життя струменить
бажання мов полум'я врода і очі
розбурхують ніжність пекельний вогонь
звертають до щастя кохання у ночі
що вабить казковістю мов НЛО
висока троїстість кохання в темниці
запалює наш загадковий двобій
немов зашумлять ті тернові полиці
гойдають мов сутінки тон шумовий
троїсте кохання ятрить мені душу
у візерунках безмежна любов
немов заворожує шарм твій у думці
розпалює серце гаряче як кров
03.11.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024256
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький