А у тата були два рідні брати
Кожен з них мав свій божий дар - талант.
Любили життя, землю, як я і ти...
Завжди був порядок,і все на кант.
Тато середущий був між братами
Багато народні прислів'я знав.
У розмові він говорив віршами...
І любити землю дітей навчав.
Наймолодшого бабусі віддали
А зі старшим лишились у хаті.
Зима ,і холодно чобіт немали...
І життя було лата на латі.
А тато не мав вищої освіти
А лиш три класи польської школи.
Був господар ,любив красу, квіти...
Духом злітав, як орел у гори.
А старшому брату було десять літ
Татові сім ,молодшому три роки.
Сироти росли наче весняний квіт
Земля зростила ,як дуби високі.
А раненько померли їхні батьки
Сироти... зазнали бід багато.
Діти другої світової війни...
Бог ,церква були за маму, тата.
Дітей своїх вчили землю любити
Орати, сіять у ріллю зерно.
У святій церкві Бога хвалити
Дякувати за всякі ласки, добро.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024264
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: Чайківчанка