Вмирає хата без батьків,
батьки давно вже в домовині.
Ніхто не йде до хати нині:
вже і сусіди не такі.
«Часи змінились»… не часи,
а ми змінились… чи на краще?
Війна нас ділить звідусіль
на роботяще і ледаще,
оте ледаще з ворогів
з обох Дніпровських берегів…
Вмирає хата без синів,
обидва полягли на фронті,
коли ще горизонт синів
недоозброєній піхоті.
Коли лякали нас кінцем
Вкраїни, та міцнів наш спротив,
коли оточені кільцем
загинуло півроти…
Могили ще не поросли,
багато їх убитим нині.
Брати у Бога як посли
народу вільної країни.
Вересень 2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024269
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: володимир мацуцький