Був тоді зорепад,
як сьогодні, о ці же порі.
Зблиски-спалахи в небі яскраві,
в найтемнішому небі -
під ранок - вогні.
...Світ ділився,
спочатку здавалося - навпіл.
Розлітався, мов скло, на друзки
з шумом - гуркотом - тріском
й щез потому зовсім,
залишивши по собі тишу,
сірість думки,
вогні від свічі
й зорепадні вогні;
в найтемнішому небі -
під ранок -печалі вогні.
...Був тоді зорепад,
зорепад Леоніди, у серпні,
в нього твоє ім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: NikitTa