Іронія тут єдина справжня актриса
Коли сильною стаєш через насильство?
І їй пора вмирати, бо зорям каюк? Що?
А колись ховали у човнах, бо ріки за дороги..
Нас не збуджує приниження, а служіння?
Занадто добре знаю її фізіологію, зненацька,
Щоб не знати чого не витримає за усіх мук -
Одна клітина. Здерти? Чи залишити?
Наші нерви розвіювалися на бризу бажань
Скло і пісок – нам у порівняння рідня,
Бо ми для них за каміння, а я її навіть не вдарив,
Просто розчиняв у лугах
Такі голодні за посередництва
Іронія страждає коли реальність – сюр
Кожному дауншифтеру – Мавку
Кожному панку – Малу
Бідося дихотомії
А Ти хто?
Воу-оу, життя - сором, тому й
Дівчата хочуть бути акторками
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024309
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.10.2024
автор: Enol