І я скажу хоч слово про оту!..
Ох, осінь!
Давню мету душі безголосої –
золотіти!
Листки ослабілі – мої невбережені діти.
І я зловлю хоч менше на льоту
до вирви світу.
Скарбе крихкий мій, чадо тривожне,
соками слова тебе напою!
В Ирії золотом істини вкладено душам дороги.
О осене,
не я їм мати!
І я скажу хоч слово про оту
мету одвічну.
Співає грак так співно, як лиш годен,
а мить записує мелодику просту
крилом природи.
Золопотить!
О душа!
10.09.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024338
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Гриць Янківська