в таверні тихо закує сива зозуля
узимку сокіл заведе тавро-демарш
і в снігу пострілом немов струнка півкуля
увійде в браму мов в стрімкий реванш
іззойкнувшись у просторі зима настане
сплетуть-зійдуть рясні й стрункі дощі
спалені в осені пожовклими повстануть
від клімату зійдуть збагненні тріски в дивині
смирення-спокій узимосокіл гучно посилає
в домівках-просвітах камін в жагу шумить
лишень єдиний крик в душі звірській зволає
у сторінках-оповіданнях лід диво-скипить
в сполуках задвоїстою сльоза покотить
зворушена у серцях-зопілках немов лимонний лайм
в спотвореобразах у барвниках леткозакотить
і відгомін дощу злунає мов духмяний рай
в таверні тихо закує сива зозуля
в кайданах-просвітах співають чуйні солов'ї
в покірнім затінку в просторі дивна куля
ввійдуть у браму диво-смілі грізні позивні
28.12.2019
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Мирослав Екман-Кременецький