ХУСТОЧКА
У селі Гостинне було велике весілля. Одружувались Олег і Дарина. Були звичайно ж, гості із рідного села, а також із сусідніх сіл, і навіть з міста. Наречені одружувались по любові. Весілля гуляли два дні. А на третій день сталося таке, що все село стало гомоніти. Олег в понеділок увечері зібрався і поїхав від нареченої до іншої, у місто. Люди не розуміли чому так трапилось, бо ж усі бачили, що Олег і Дарина люблять один одного. Гомонів народ гомонів і зійшлись на тому, що місцева зачарувала Олега.
А Дарина плаче і плаче. Плаче тому, що не витримає позору, плаче що любить Олега, плаче . що не розуміє чому Олег так поступив, бо ж і на весіллі і у шлюбну ніч казав, що кохає її.
До Дарини прийшла мама Олега і розпитує , і заспокоює дівчину. А Дарина
- Я накладу на себе руки!
Мати Олега , як може заспокоює Дарину і взнала, що тая місцева подруга Дарини, що Дарина і не помічала аби Олег задивлявся на місцеву, чи вона на Олега.
- А я їй ще й хусточку подарувала – плакала і скаржилась Дарина.
- Яку хусточку ? – зацікавилась мати Олега.
- Та ту котру мені дав Олег на весіллі.
- Ой глупа ти глупа дівчина – каже мати – А Олег розповідав тобі історію цієї хусточки?
- Ні. Лише казав, що ви казали дати мені цю хусточку у першу шлюбну ніч.
- Так цю ж хусточку лелеки принесли з народженням Олега – каже мати.
- Вибачте мамо, але мені не 5 років і я знаю, що дітей приносять не лелеки у хустинках.
- Послухай но, Дарино, у день народження Олега лелека приніс із свого гнізда ось ту хусточку. Лелеки тоді поселились біля нашої хати, я як раз була вагітна, а чоловік підгодовував птахів. А у перший день народження Олега, один лелека вилетів із гнізда і поклав із дзьоба переді мною хусточку. Навіщо ж ти віддала її міській?
- Подруга побачила ту хусточку у мене, сказала що збирає антикваріат і попросила її у мене.
- Видно не дарма тоді приніс лелека ту хусточку – казала мати – Видно у ній якась сила. Олег же ж так тебе любив. А тут міська тільки поїхала з твоєю хусточкою і Олег за нею. Потрібно забрати ту хусточку назад. От глупа ти глупа, дівчино.
Дарина знову розплакалась, а мати Олега, знову її заспокоювати як може. Потім запитала адресу дівчини із міста і сказала що поїде до неї і забере хусточку і певно і Олег повернеться.
У середу мати приїхала в місто. Зайшла до міської дівчини, а Олег побачивши маму, каже їй прямо з порогу
- Я Дарину розлюбив, я покохав цю дівчину!
- І от так одразу прийняла тебе ця дівчина? – запитує мати.
- Так – відповідає Олег – Сказала, що спочатку не звертала на мене увагу, а коли поверталась додому, то лише про мене і думала. А коли я приїхав до неї, то була щасливою.
- Хустинка де? – спитала мати.
- Яка хустинка? – каже Олег.
- Хустинка лелеки, котру ти Дарині на весіллі подарував.
- Не знаю – відповідає Олег – Певно залишилась у Дарини.
Мати звернулась до міської дівчини з питанням про хустинку і попросила аби та віддала їй хустинку.
- Добре – відповідає міська – Хустинку я віддам, але Олег залишиться тут, бо ми любимо один одного.
Мати забрала хустинку і назад у село. Приїхала у Гостинне і одразу ж віддала хустинку Дарині.
А на другий день у селі вже був і Олег. Він просив пробачення у Дарини, просив прийняти його назад, казав, що любить тільки Дарину, що зробив величезну дурість, що поїхав од жінки.
А Дарина лише сказала - Хустинка од лелеки…
Олег не зрозумів чи пробачила його Дарина чи ні і все просив і просив простити його і все говорив і говорив що любить тільки Дарину.
- Десь тут і моя вина – мовила Дарина, усміхнулась і обійняла Олега.
Потім Дарина і мати розповіли Олегу про долю хустинки від лелеки. Що це, що хустинка опинилась у міської дівчини, певно і вплинуло на поступок Олега.
Олег згадав, що коли мати поїхала з міста, забравши хусточку, то він і міська одразу охолоділи один до одного. Але не став про це говорити Дарині.
Пройшло пів року. Олег і Дарина жили у любові. Дарина берегла дивну хусточку. Була весна і до їх хати прилетіли лелеки. Дарина вважала це за добрий знак, бо поки що не була вагітною, хоча хотіли дитя з чоловіком.
Пройшло ще 4 місяці. Хоча лелеки все ще були у гнізді, але Дарина так і не стала ще вагітною.
- Можливо лелеки хочуть забрати хусточку? – запитала мама у Дарини.
- Не віддам – відповіла та.
- Доню, нехай птахи самі вирішують – мовила мати.
І впросила Дарину покласти хусточку посеред подвір*я, а самим відійти подалі від гнізда.
І сталося таке – один лелека злетів з гнізда, підлетів до хустинки і забрав її у гніздо.
- Ой! – зі страхом зойкнула Дарина.
- Птахам краще знати – заспокоювала мати.
Побоювання Дарини не справдилися. Олег і далі її сильно кохав. Пройшло ще майже два місяці, Дарина не завагітніла, але осінню, коли вже чекали відльоту лелек сталося таке.
Дарина вийшла у двір і побачила, що посеред двору лежить хустинка. Дарина зраділа, підняла ту хустинку і це з вигляду була ця ж сама, що забрали у гніздо лелеки, хустинка, котру Олег подарував їй на весіллі. Дарина поділилась радісною новиною з чоловіком і матір*ю. А через місяць Дарина зрозуміла, що вагітна. І коли про це дізналась, то хустинку од лелек вийняла із шафи і поклала її у свій одяг, поближче до животика.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: artur gladysh