Хто сіє зерно ,той жне добро
Хто працює,той гроші рахує.
А хто здоровий ,той багатий
Сильний духом до всього завзятий.
А краще з мудрим загубити,
Чим з дурнем золотий скарб віднайти.
У своїй хаті в мирі жити,
І до цілі,та до мети дійти.
Не вся та краса, що на личку
І не все ,те золото ,що блищить.
Іноді ,грушка зросте в дичку
І солоденьким плодом не вгостить.
Ти не показуй гострий язик ,
Який крутий, які гнилі зуби.
Велику голову має бик,
Але рогами не звалить дуба.
Коли любиш, розум не втрачай
І дивись на обранця тверезо.
Добре думай, тоді обирай...
Бо пораниш душу ,як до леза.
А сидить у болоті жаба
Заздрить ,що птах високо літає.
А умом не дістане граба,-
За своєю спиною крил немає.
Хвалиться, так хитра лисиця,
Що найгарніша , гарно співає.
Високо не літає птиця,-
Бо до співу голосу немає.
У змії довжелезний язик
Тебе може до крові вкусити.
А плазун у тьмі жити привик
І у любові не може жити .
Хто читає ,той мудрість має
Відкриває для себе новий світ.
У знаннях висот здобуває,
І душа цвіте розмаєм ,як цвіт.
А хто сіє зерно любові
Той золотий урожай збирає.
Є щирий,привітний у розмові
І того Господь благословляє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024350
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2024
автор: Чайківчанка