Топче стежку ранок безголосий,
зачаїлись в балках навіть ґави.
Біля хати впали білі роси
на зелені та полеглі трави.
Батоги стовбурчаться пихато,
осінь вигнати відсіль не в змозі.
А недавно спориші строкато
заплітали коси при дорозі.
Клен обіч розкидав позолоту,
здавсь на передбачення прогнозу.
Хризантеми туляться до плоту,
дошкуляють витівки морозу.
Чи ж то вспіє жовтень ще за тиші
розписати кольорами листя?
Горобці, синиці, надто миші
поспішають жваво до обійстя.
Себто не загається, вже скоро
припорошить землю сніг абиде.
Стане гарно, любо і просторо,
заховає осінь свій гармидер.
Й на калюжі, ніби з павутиння,
тонко ляже безліч візерунків…
Ся пора погідна передзимня
тільки ширма од зими лаштунків.
08.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024390
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2024
автор: на манжетах вишиванки