Цей тупий максималізм...
Як в юначки в чотирнадцять.
Бачу в людях символізм,
Все як завжди, а вже двадцять.
Мій володар - мелодрама,
Той хлопчина із дитинства,
У життя своя програма,
А кохання привід свинства.
Дружно, хором, так «хвалили»,
Ту дурненьку з підземелля,
І зізнанням пропалили,
Співрозмовник - біла стеля.
Біль розпалась на лушпиння,
Ти колись був так важливий,
А ви всі, як павутиння,
Досі в пам'яті пориви..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2024
автор: Eli Romantica