Після спекотного літа золотоволоса осінь стукає у двері
І ледь чутним шелестом, як господиня накриває наш стіл.
У листі нашептують таємниці живої краси,
Потаємно ваблячи до відвертості.
Вона на полотні життя малює райдужні мрії,
Розрізи миттєвостей, що сповзають з літ.
Досконалість недосяжна, в граціозній твердості - ніжністю прихована,
У ній зойк жінки з серця лунає, у русі - завитки, що ведуть до неповторності.
Граціозно, як світло, що крізь листя ллється.
Відверто, як стогін, що з глибин народжується,
У розрізі часу на картині наше життя проявляється.
Ми відчуваємо цю досконалість
У кожній краплі роси на світанку,
Як просто та складно бути живим.
Все неповторно: бутон троянди розкрившись обіймає весь світ,
ці чудові блискучі зірки, цей холодний Місяць.
Але в кожній миті, в колодязі душі, одна
Найсутніша суть досконалості - вічна мрія, що в серці живе, не знаючи краю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2024
автор: oreol