У СТРАХУ ТА У ТРИВОЗІ
Загроза знову появилась,
Бо ворог мотлох запустив,
Щоб клята ця війна скінчи́лась,
І ворог щоб сконав, зігнив.
Аби ворожі всі бляшанки
Госпо́дь вернув у оркостан,
З орди постануть хай останки,
Хай здохне вбивця той, тиран.
Нам про загрозу сповістили,
Але ж куди подітись нам?
На болотах убивць ростили,
То ж вбивчим сиплють нам сміттям.
А ми в страху та у тривозі
Благаєм Бога, щоб беріг,
Бо це лиш він зробити в змозі,
Й очи́стить від орди поріг.
Вже темна ніч, ревуть сирени,
Бо вражий мотлох залетів,
Він охопив усі тере́ни,
Зробити я́кось це зумів.
Загроза в нас бува щомиті,
Щоб Бог поміг їх приземли́ть.
Не раз ми всі вже слі́зьми вмиті,
Бо дуже хочемо всі жить.
16.10.2024 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024502
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2024
автор: КОРОЛЕВА ГІР