Засріблилась, засріблилась, затуманилась
Колись русява довгая коса.
Та молодим ще серденько зосталося
Й моя лірична творчая душа.
Хоча й, коханий вже тобі на скроні
Сипнули снігу сивини літа,
Але воно і досі у полоні
Любові й ніжності, душевного тепла.
Ми не впускаємо в серця свої ні холоду,
Байдужості та черствості і зла,
А б"ються вони трепетно ще й молодо,
Хоча життєва осінь вже прийшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024513
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2024
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський