Ці зайчики,
ці ніжні дотики,
Цей шепіт...
Навіть не віриться,
що це вже осінь,
Що це прощання.
Ця золота позолота,
вкриває не лише листя...
Ця прохолода
глибше
і глибше
до самих кісточок пронзає тіло.
Ця тривога, що завиває,
в душах людей відлунням лунає...
А ми як той лист...
За вітром,за вітром.
А він шалений,
підхопив і несе.
Шорох...
шорох...
І тиша.
Вічна тиша.
[b]Все как один[/b]
Все, как один,
В атаку пойдем:
-За иудею!
-За каганат!
Все, как один,
в бою смерть примем:
-За их идею!
-За каганат!
Великий Владимир,
В бой всех послал,
Победу их веры
Он нам обещал:
-За юдаизм!
-За каганат!
-А князь ли Владимир?
-Он, ведь не князь.
-За юдаизм!
-За каганат!
Все, как один,
будем кровь проливать.
-
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.10.2024
автор: oreol