СКОРБНА МАТИ
[i]СКОРБЯЩАЯ МАТЕРЬ[/i]
І
Проходила по полю
Обніжками, межами.
Біль серце опромінив
Блискучими пожалій.
[i]По полю проходила
Межрядьями, межами,
И сердце боль пронзила
Блестящими ножами![/i]
Поглянула — скрізь тихо.
Чийсь труп в житах чорнів...
Спросоння колосочки:
Ой радуйся, Маріє!
[i]Взлянула – всюду тихо,
Чей труп чернеет в ниве?
Спросонья колосочки:
— О, радуйся, Марие![/i]
Спросоння колосочки:
Побудь, побудь із нами!
Спинилась Божа Мати,
Заплакала сльозами.
[i]Спросонья колосочки:
– Побудь, побудь же с нами!
И встала Божья Матерь,
Заплакала слезами.[/i]
Не місяць, і не зорі,
І дніти мов не дніло.
Як страшно!.. людське серце
До краю обідніло.
[i]Не месяц. И не звёзды,
И день – совсем не белый.
Как страшно!.. сердце в людях
До края оскудело.[/i]
II
Проходила по полю —
Зелене зеленіє...
Назустріч Учні Сипа:
Возрадуйся, Маріє!
[i]По полю проходила –
Там зеленцы густые.
Ученики Ибн Сипы:
– Возрадуйся, Марие![/i]
Возрадуйся, Маріє:
Шукаємо Ісуса.
Скажи, як нам простіше
Пройти до Еммауса?
[i]Возрадуйся, Марие!
Мы ищем Иисуса.
Скажи, как поскорее
Дойти до Эммауса?[/i]
Звела Марія руки,
Безкровні, як лілеї:
Не до Юдеї шлях вам,
Вертайте й з Галілеї
[i]Возводит Дева руки,
аж лилии белее:
– Не в Иудею путь вам,
ваш путь – из Галилеи[/i]
Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату —
Ачей вам там покажуть
Хоч тінь Його розп'яту.
[i]Идите в Украину,
И там любая хата
Покажет вам наглядно,
Где тень Его распята.[/i]
III
Проходила по полю.
В могилах поле мріє —
Назустріч вітер віє —
Христос воскрес, Маріє!
[i]По полю проходила –
Могил ряды сплошные.
Ей ветры грозовые:
Христос воскрес, Марие![/i]
Христос воскрес? — не чула,
Не відаю, не знаю.
Не буть ніколи раю
У цім кривавім краю.
[i]— Христос воскрес — сказали?
Не слышала, не знаю.
Вовек не будет рая
В кровавом этом крае.[/i]
Христос воскрес, Маріє!
Ми — квіти звіробою,
Із крові тут юрбою
Зросли на полі бою.
[i]«Христос воскрес, Марие!» –
Цветочки зверобоя:
– Из крови мы гурьбою
Взросли на поле боя.[/i]
Мовчать далекі села.
В могилах поле мріє.
А квітка лебедіє:
О згляньсь хоч ти, Маріє!
[i]Вдали замолкли сёла.
Крестов ряды сплошные.
Цветочки тянут выи:
– Взгляни на нас, Марие![/i]
IV
Проходила по полю...
— І цій країні вмерти? —
Де Він родився вдруге, —
Яку любив до смерті?
[i]По полю проходила.
– И сей стране стать жертвой?
Где Он рождён был снова,
И что любил до смерти?[/i]
Поглянула — скрізь тихо.
Буяє дике жито.
— За що тебе розп'ято?
За що тебе убито?
[i]Взлянула – всюду тихо.
Рожь дикая бушует.
— За что тебя распяли,
Мою страну живую?[/i]
Не витримала суму,
Не витримала муки, —
Упала на обніжок,
Хрестом розп'явши руки!..
[i]Не выдержала горя,
Не выдержала муки –
Упала в междурядье,
Крестом раскинув руки![/i]
Над Нею колосочки
"Ой радуйся!" —шептали.
А янголи на небі —
Не чули і не знали.
[i]Над Нею колосочки
«О, радуйся!» — шептали.
А ангелы на небе –
Не слышали, не знали.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024631
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 19.10.2024
автор: Радiус24