Не відпускай її в розпач осінній,
Серед мільйонів таку не знайдеш.
Ніжно цілуй її очі ті сині,
Ти лиш на цей поріг спраглим прийдеш.
Знай, тільки тут ти пригубиш кохання.
Знай, що лиш з нею відчуєш політ.
З тих вона, що не промовить прохання,
З тих вона, в кому живе цілий світ.
Легко таку всеж занурити в тугу...
Тож на шляху, ох, хватило таких…
Стань їй коханим, душі ніжній – другом.
Не підпусти низку днів тих лихих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024641
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2024
автор: Анжела Волкова