Який прекрасний над морем світанок,
Там де цілується сонце з хвилею,
Занурюючи промені слід
Та під грайливою її синьовою.
Біжить за хвилею хвиля,
У цей золотих переливах сяючи,
І Лиже берег далекий вона,
Цю Ніжність ранку йому віддаючи.
Горить зорею схід, синіє зоряна парасолька,
Остання зірка згасла у висоті,
Блідніє обличчя місяця на дальньому горизонті,
І перший сонце промінь танцює на хвилі.
І спробувавши хвилю ногою обережно,
Та й прожене новий день залишаючи сни,
Розбігшись уздовж сонячною доріжкою,
По небі полетить на крилах навесні.
Рожевим серпанком огорнув світанок
Моїх боязких променів переливи кольорові,
І хвилі пестять піски золоті,
Немов відлуння всіх прожитих років.
Повільно сонце сходить із вод,
Диск на очах оголивши розпечений,
Цей погляд відвести не можу захоплений -
Так швидко змінюється весь небозвід.
Це море, увібравши світло і тепло,
І все заіскрилося на гладіні променями
Чудових миттєвостей, навіяних снами,
І на душі одразу стало світло.
І не стримати вже думки політ,
Та знаючи, що пісня натхненна чекає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024681
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: NaTa Ly