[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=pw69nky9ens[/youtube]
Вмостилась зручно край вікна,
Дивлюсь – знайома панорама,
Квітує осінь, як весна,
Знайшла все ж кращі весни гами.
Похолодало дуже рано,
Пройшовсь по тілу морозець.
Яка ця осінь невблаганна,
Не остудила б лиш сердець.
Цвітуть дерева і кущі,
Хіба побачиш це весною?
Чи люди вгледять в метушні,
Що цвіт наповнений журбою?
Краса повільно опада,
Могла порадувать лиш очі.
Тепер не так все вигляда,
Радіти цьому вже не в змозі.
Стоять оголені дерева,
А пізні квіти в бездиханні.
Була краса оця миттєва,
Надій нема на виживання.
А я сиджу в полоні мрій,
Ось прилетів листок до скла.
Торкнувся серця його біль.
Він нагадав: зима близька...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024684
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Н-А-Д-І-Я