[b][i]Така реальність, не перестороги,
Щодня над нами в небі грізний свист.
Ракети, КАБи!! Нам несе тривоги
Всіма на світі прОклятий рашист.
Цей лютий звір, небачена потвора,
Руйнує все… він вбивця і палач.
Його уява безперечно хвора,
Він сіє всюди смерті, горе, плач.
Бо як сприймати - матінка тримає
Залите кров’ю крихітне дитя.
І у молитві Господа благає
- Дай нам надію, Отче, на життя.
Там, під завалом можуть бути люди,
Аби живі…. Будинок рухнув весь.
І те, що бачиш, рве на шмаття груди
Це спільне горе… наше. Не чиєсь…
Де йдуть бої, герої наші гинуть
За Україну і за свій народ.
І орків б’ють щоденно, без упину,
Бо ПЕРЕМОГА – краща з нагород.
Хай йде у пекло вся орда ворожа,
І зникне геть, розчиниться в імлі.
Колись впаде на звірів кара Божа,
За те, що лихо сіють на землі.[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024700
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Любов Іванова