Тече у очі золото дерев
І золотить заболені зіниці.
Навколо нас суцільний слід жар - птиці.
Кущ за вікном - рудий крилатий лев.
У ритмі танго вітер в листі дме,
Думки куйовдить, линучи в безчасся.
І кожну мрію,що не спромоглася
Утілитись, він в цей танок візьме.
До вирію вестиме з кожним па,
Стрибнути в безмір на останній ноті.
Усе без змін. І знову ми в цейтноті,
Хоч віра є, бо дотепер - сліпа.
Цієї осені ще стане кольорів
Розфарбувати нашу спільну тугу,
Щоб витримати зимних днів наругу
Уже невдовзі, хто і як зумів.
У ритмі танго вітер в листі дме.
Осіннє сонце стигне у зіницях.
А ми - таки м'якіші, аніж криця...
Нехай хоч вітер в ирій нас візьме.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Вадим Димофф