Янгол
Нас зв’язують пута –
Навіть Бог не зна довжини.
Ми на одному ліжку
По різні сторони стіни.
І все зрозуміло і ясно,
Та що в тім небесам?
І кожен іде навстріч тій смерті,
Яку собі вишукує сам.
В неї є свої демони
І свої солов’ї за плечем,
І те, що вона не зі мною –
То насла́ння їх пильних очей.
Та під поглядом тихих ікон
В серці, сирім від дощу,
Збагнув я свою безневинність,
А значить, я просто прощу.
Зроби мені янгола,
І я покажу тобі твердь.
Покажи-но щасливих людей,
І я покажу тобі смерть.
Яви мені диво
Рятунку з цієї тюрми,
І я скажу, що того, що маємо,
Достатньо і більшим, ніж ми.
Нас зв’язують пута –
Навіть Бог не зна довжини,
Ми зв’язані церквою,
Церквою кохання й війни.
А небо все ближче і ближче –
Вже майже нестерпно очам;
І нарешті кожен дійде до смерті,
Яку собі він вигадав сам.
__________________
Ангел
Я связан с ней цепью,
Цепью неизвестной длины.
Мы спим в одной постели
По разные стороны стены.
И все замечательно ясно,
Но что в том небесам?
И каждый умрет только той смертью,
Которую найдет себе сам.
У нее свои демоны
И свои соловьи за стеной,
И каждый из них был причиной,
По которой она не со мной.
Но под медленным взглядом икон
В сердце, сыром от дождя,
Я понял, что я невиновен,
А значит, что я не судья.
Так сделай мне ангела,
И я покажу тебе твердь.
Покажи мне счастливых людей,
И я покажу тебе смерть.
Поведай мне чудо
Побега из этой тюрьмы,
И я скажу, что того, что есть у нас,
Хватило бы для больших, чем мы.
Я связан с ней цепью,
Цепью неизвестной длины,
Я связан с ней церковью,
Церковью любви и войны.
А небо становится ближе,
Так близко, что больно глазам;
И в итоге каждый умрет той смертью,
Которую придумает сам.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024724
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Світлана Себастіані