Духу Святому,
що світитиме в святих,
і Жінці-в-Сонці — Пречистій —
любов’ю знайомо присвячується
Один з кланів Кремля
вчув
таймер
спущений із Неба
в жовтім жовтні…
то тІкала насипана
глина-земля
що були ношені —
тепер заковтнуті
а енотера возтікає
а Бог за митьки —
пелюстки їй —
відкриває!!
А енотера золота
Тече лиш в зорі
ця енотера
не поетом не буває
бо Бог — Поет!!
як я люблю Його —
так серце Він й торкає!
пелюстки серця
тільки
Він і розкриває…
любіть Його і трепечіть
в Огонь…
ця енотера —… вона літня
а золото моє
з золотим бовтом
благословить хоч на
відхід
хто злине золотом
над світом жовтим
не вчули той Огонь — раніш
жовтих земля заковтує
а енотера та — полум’яніш
й в зорях — оговтується
20.10.2024, Собор всіх цілителів Христових;
Київ —
третій вибір Богородиці,
другий Єрусалим
* - квітка, що раптово пелюстки свої
мов антени до світла відкриває зорям
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024736
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2024
автор: Шевчук Ігор Степанович