Я сподіваюсь, ви мене пробачите,
бо запізнився десь на пів життя.
Красуня-осінь звала на побачення
така наївна, грішна і свята.
Ми заблукали на задвірках пристрасти,
згубилися у вирі почуттів.
Коли ж устигли з листопада випасти,
де до нестями я тебе любив?
Пробач слова наївні та несказані,
У них тепер риторика пуста.
Нічим з тобою більше не пов’язані.
Зима почне все з білого листа.
21.10.24р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024747
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Микола Соболь