Кохання бентежить,збиває рядки у вірші.
Фальші в словах недостатньо,
/всміхаюся широко./
Я вже не йду за людьми в далеку дорогу пішки
І знати не хочу наскільки в людині глибоко.
Постійно тягнуся до сенсу в кошмарних снах,
/Та все найстрашніше давно вже у цій реальності/
Сумна поетеса кохає когось крізь страх
І сварить себе за зайві сентиментальності.
Рот закриває в приступах ласки й ніжності
Сліпе цуценя не варте людської любові.
Кохання бентежить,збиває рядки у цінності
Кохання бажає моєї щенячої крові.
Я зла собака,що раптом навчилась сміятись
Очі добра переповнені хижим оскалом.
На підняту руку я завжди готова кусатись
-Як я такою стала?
13.04.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024766
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Вікторія Коваль