Сонця диск червоніє на небі,
День вкладається спати на ніч.
В тихім лісі осіннім, в безпеці,
Досипає сова ще, сиріч.
Хмарки сиві окутує темінь,
Перша зірка ясніє в імлі.
Осідлав місяць хвилечки гребінь,
Та й купає боки на воді.
Золотить осоку прибережну
Обмілілої трішки ріки.
Шану він віддає їй належну,
Бо вода в ній біжить крізь віки.
Сивочолість в повазі любому,
Як достойно її все нести.
До снаги вона теж й молодому,
Коли з розумом йде по житті.
Галайда лиш не буде в пошані -
Викликає він усміх сумний.
Відмахнеться рукою догані
В захололій постелі - хмільний.
21.10.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1024807
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2024
автор: Валентина Ланевич